Патріотичне виховання дошкільників на сучасному етапі - Мої файли - Каталог файлів - ДНЗ №2 НАШ РІДНИЙ САДОК
-
 
Неділя
11.12.2016
03:22
Вітаю Вас Гість
RSS
 
ДНЗ №2   НАШ   РІДНИЙ   САДОК

Мій садочок - велика сім’я,
Друзів радісних сонячне коло.

Це куточок планети Земля,

Мальовнича природа навколо.
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Мої файли [108]

Пошук

МІНІ-ЧАТ

Чат для сайта - chatadelic.net

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 380

Форма входу

ГОДИННИК

Календар

ПОГОДА

КНОПКА САЙТУ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Мої файли [ Додати матеріал ]

Патріотичне виховання дошкільників на сучасному етапі
29.03.2015, 09:49

Патріотичне виховання дошкільників на сучасному етапі

За останній час згодом кризових явищ у соціально-економічній, політичній, культурній та ін. сферах суспільного життя стався різкий спад в діяльності виховання підростаючого покоління, а саме, в напрямку патріотичного виховання. Тому, значна роль у вихованні патріотизму лягла на дошкільні та навчальні освітні установи, в рамках яких відбувається духовно-моральне становлення дітей і підготовка їх до самостійного життя. В даний час в період нестабільності в суспільстві, виникла необхідність повернутися до кращих традицій нашого народу, до його віковим коріння, до таких вічних понять як рід, рід, Родина. У зв'язку з цим починаючи з дошкільного віку необхідно формувати у дітей високі моральні та морально-психологічні якості, серед яких важливе значення має патріотизм. Поняття патріотизм - це почуття любові до Батьківщини. Поняття «Батьківщина» включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Бути патріотом - це значить відчувати себе невід'ємною частиною Вітчизни. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаються основи ціннісного ставлення до навколишнього світу. Але подібно будь-якому іншому почуттю, патріотизм знаходиться самостійно і переживається індивідуально. Він безпосередньо пов'язаний з духовністю людини, її глибиною. Тому, не будучи патріотом сам, педагог не зможе і в дитині пробудити почуття любові до Батьківщини. Саме пробудити, а не нав'язати, так як в основі патріотизму лежить духовне самовизначення.

Не секрет, що представлення випускників дошкільного закладу про російській культурі були уривчасті і поверхневі. У чому ж справа? Можливо, це відбувається тому, що в Програмі завдання по ознайомленню дошкільнят з рідною культурою були сформульовані занадто загально. Наприклад: «Виховувати любов до Батьківщини, рідного міста, села»; «Ознайомлення з деякими виробами народного мистецтва» і т.п. При цьому абсолютно не позначеними залишалися засоби і методи розв'язання даних задач, а у вихователя найчастіше не було відповідних матеріалів і посібників. Навколишня дійсність (особливо в місті) також не давала можливості реально залучати дітей до народної культури.

Ці проблеми могли бути заповнені участю у фольклорних святах, відвідуванням різноманітних виставок народного мистецтва, в музеї - краєзнавчих експозицій. Однак для вихованців дитячого садка це не завжди можливо, не кажучи вже про те, що такі експозиції розраховані на сприйняття дорослої людини, а для малят потрібна велика, педагогічно грамотна переробка матеріалу.

А як донести до розуміння дітей-городян особливості селянської праці? На практиці така задача, до речі, передбачена типовою Програмою, вирішувалася формально, змістовно не зв'язуючись з природними явищами, обрядами, прислів'ями і приказками. І це цілком зрозуміло, оскільки більшість педагогів самі погано знали традиції, звичаї російського народу, історію народної культури, не були пройняті почуттям розуміння її давнину.

Виходячи, з вище викладеного намітилися наступні пріоритети:

1. Навколишні предмети, вперше пробуджують душу дитини, виховують в ньому почуття краси, допитливість, повинні бути національними. Це допоможе дітям із самого раннього віку зрозуміти, що вони - частина великого російського народу.

2. Необхідно широко використовувати всі види фольклору (казки, пісеньки, прислів'я, приказки, хороводи тощо). В усній народній творчості як ніде збереглися особливості риси російського характеру, притаманні йому моральні цінності, уявлення про добро, краси, правди, хоробрості, працьовитості, вірності. Знайомлячи дітей з приказками, загадками, прислів'ями, казками, ми тим самим залучаємо їх до загальнолюдських моральних цінностей. У російському фольклорі якимось особливим чином поєднується слово, музичний ритм, співучість. Адресовані дітям потішки, примовки, звучать як ласкавий говорок, висловлюючи турботу, ніжність, віру в благополучне майбутнє. У прислів'ях і приказках влучно оцінюються різні життєві позиції, висміюються недоліки, вихваляються позитивні якості людей. Особливе місце у творах усної народної творчості займають поважне ставлення до праці, захоплення майстерністю людських рук. Завдяки цьому, фольклор є найбагатшим джерелом пізнавального і морального розвитку дітей.

3. Велике місце в прилучення дітей до народної культури повинні займати народні свята і традиції. У них фокусуються накопичені століттями найтонші спостереження за характерними особливостями часів року, погодними змінами, поведінкою птахів, комах, рослин. Причому ці спостереження безпосередньо пов'язані з працею та різними сторонами суспільного життя людини у всій їх цілісності і різноманітті.

4. Дуже важливо ознайомити дітей з народною декоративним розписом. Вона, пленяя душу гармонією і ритмом, здатна захопити хлопців національним образотворчим мистецтвом.

Не все, що оточує дитину, рівнозначно у виховному відношенні. Тому дуже важливий правильний з точки зору педагогіки вибір об'єктів, про які варто розповісти дітям. Починаючи роботу з патріотичного виховання, педагог повинен, перш за все, сам добре знати природні, культурні, соціальні та економічні особливості краю. Він повинен продумати, про що розповісти дітям, особливо виділивши ознаки, характерні тільки для даної місцевості, доступно показати зв'язок рідного міста (села) зі всією країною.

Будь-який куточок нашої країни неповторний. В одному місті багато заводів, фабрик, висотних будинків, широких проспектів. Інший місто славиться своїм революційним минулим, пам'ятками старовини. Одне село стоїть на березі великої річки, а інше загубилися в глухій тайзі, широко розкинулося в степу або на березі моря. У кожній місцевості є свої артисти, спортсмени, художники, поети, передові робітники або колгоспники. Праця в кожній місцевості теж різний: в одній провідною є праця машинобудівників, в іншій - тваринників, овочівників, у третій - рибалок, хліборобів і т.д. Чудово і неповторно народна творчість: умільці Якутії світу дарують вироби з кістки, вологодські кружевницы дивують ніжністю мережив, село Богородское радує малюків дерев'яними іграшками.

У старших групах вже можна так будувати роботу, щоб кожен вихованець перейнявся славою рідного краю, відчув свою причетність до місцевих суспільних подій. Однак було б не вірно, знайомлячи дітей з рідним краєм, обмежитися показом лише його особливостей. В такому разі у хлопців може і не скластися правильне уявлення про рідний край як частини великої країни, в якій вони живуть, і задача виховання патріотичних почуттів буде нездійсненна. Важливо підкреслити, що, яким би особливим не був рідний край, у ньому неодмінно знаходить відображення те, що типово, характерно для всієї країни:

- люди працюють на заводах, фабриках, будівництвах, в різних установах, в магазинах, на фермах, на полях і т.д. (в залежності від специфіки галузі). Вони завжди готові допомогти один одному, результати праці людей цього краю необхідні не тільки тим, хто живе в даній місцевості:

- у рідному місті, районі, селі, як і в інших місцях, дотримуються народні традиції; відзначають загальнонародні знаменні дати, вшановують пам'ять загиблих героїв, проводжають новобранців на службу в армію, вшановують знаменитих людей, ветеранів праці тощо;

- у рідному краю можуть жити люди різних національностей. Вони разом працюють, відпочивають;

- тут, як і по всій нашій країні, люди повинні берегти і охороняти природу;

- кожна людина, що любить Батьківщину, повинен проявити повагу до праці, інтерес до культури рідного народу.

Щоб діти, дізнаючись якісь конкретні факти, спостерігаючи навколишнє життя, могли шляхом найпростішого аналізу, узагальнення вражень краще уявити собі, що їх рідне місто чи селище є частиною країни, необхідно дати їм деякі початкові відомості з географії, економіки, історії нашої країни - розповісти про те, що вони не можуть бачити в безпосередньому оточенні.

Патріотичне виховання включає в себе вирішення завдань не тільки морального, але й трудового, розумового. Естетичного, а також фізичного виховання.

Можна говорити про виховання любові до рідного краю без повідомлення дітям певних знань про нього? Відбір і систематизація таких знань проводяться з урахуванням розумових можливостей дошкільнят: приймається до уваги характер їхнього мислення, здатність до узагальнення, аналізу, тобто рівень розумового розвитку дитини служить своєрідною передумовою і необхідною умовою виховання почав патріотичних почуттів.

Патріотичне виховання у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку

Нині як ніколи гостро на­було актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні. Цей аспект виховної роботи у практиці сучасних до­шкільних закладів представлено нормативними документами. Так, у новій редакції Базового ком­понента дошкільної освіти зазначено, що старший дошкільник має орієнтуватися в тому, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці, що мають свою культуру, звичаї, мову.

Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Томувеличезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

-         виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка;

-         виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці;

-         виховання шанобливого ставлення до рідної землі, захисників Вітчизни;   

-         виховання шанобливого ставлення до державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Позитивне ставлення до світу закладається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями. Педагогам варто приділяти увагу формуванню у дошкільників дієвих емпатійних проявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога - необхідно проявляти ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї й теплоту рідної домівки.

Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Дошкільникам слід давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо). Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки), визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.

Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назви рідного міста, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності. Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Також дітей дошкільного віку слід  ознайомлювати із державною символікою України (прапор, герб, гімн).

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних  ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник).

У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями емоційний досвід дітей збагачується новими враженнями, розширюється коло їхніх знань про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.

Виховання любові до Батьківщини, гордості за свою країну має поєднуватися із формуванням доброзичливого, толерантного ставлення  до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Необхідно сприяти формуванню в дітей етики міжнаціонального спілкування, яка передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до людей різних національностей, що живуть в Україні, інтерес до їхнього буття, культури, традицій і звичаїв.

З метою реалізації окреслених вище завдань педагогам і батькам  необхідно створювати умови для накопичення дітьми першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.   

Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини перевагу слід віддавати іграм та ігровим вправам. Педагогам необхідно приділити увагу організації творчих ігор (сюжетно-рольових, драматизацій на основі літературних творів, конструкторсько-будівельних), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації.

Значні потенційні можливості щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку мають спостереження у природному, культурному, соціальному довкіллі, екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць, читання художньої літератури та слухання народної, класичної, сучасної музики, розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, а також бесіди на різні теми, самостійне складання дітьми розповідей-міркувань відповідної тематики з метою вироблення у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей, що стануть підґрунтям для подальшого формування переконань і світоглядної позиції особистості.

Загальновідомо, що досить складним в роботі є складання розповіді для дошкільнят.При цьому необхідно пам’ятати наступне.

· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси).

Отже, успіх патріотичного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів.
Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей — здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грец. — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони знач¬но раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано озна¬йомлення дітей з явищами суспільного життя, народо¬знавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), на¬ціональні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно ви¬значити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятли¬вішим для початку систематичного патріотичного вихо¬вання є середній дошкільний вік, коли особливо активізу¬ється інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєд¬нувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близь¬ких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не ви¬рішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив дос¬від роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими су¬спільними явищами.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, ук¬раїнознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різ¬номанітні програми дошкільного виховання.
У розділі «Дитина і навколишній світ» програми вихо¬вання «Малятко» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (се¬ла), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьків¬щину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщи¬ною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до стар¬ших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (се¬ла), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам’ятки рідного краю.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієн¬тує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають шати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпо¬рядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже люби¬мо її», «Пам’ятні місця України», «Рідне місто (село)», • Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатство тощо. Щодо цього педагог може використати приклади :і історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім’ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і наро¬ду, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в поко¬ління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзна¬чати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народ¬ної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово ут¬верджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступо¬во отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українсько¬го народу. Водночас у дітей розширюються знання про ха¬рактерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обря¬дах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, на¬вички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголо¬шують на важливості національної спрямованості осві¬ти, її органічної єдності з національною історією і тради¬ціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути націо¬нальна психологія, культура та історія, а також загально¬людські духовні надбання.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загально¬людської культури, позбавленого національної обмеже¬ності та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи ви¬магає єдності національного і загальнолюдського у форму¬ванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення осо¬бистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, лю¬бов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлен¬ня до інших націй, адже людина, яка має високу націо¬нальну свідомість, поважатиме й інший народ.
Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної само¬свідомості — відчуття належності до певної нації, яка ви¬являється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Основою національної самосвідо¬мості є національні почуття — комплекс емоцій, які фік¬сують суб’єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямо¬ваність.
Справжні патріотичні почуття здатний виховувати ви¬сокоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного і національним егоїзмом.
Усе це активно сприятиме формуванню у дітей етики міжнаціонального спілкування, яка стосовно дитини-дошкільника передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до однолітків і дорослих різних національностей, їхніх національних традицій і звичаїв, інтерес до їхнього життя. культури.
Безперечно, малюк не відразу починає зауважувати ознаки національної належності людей, особливо коли йдеться про нації, які не мають помітних відмінностей у зовнішності, одязі, побутовій культурі. У середньому дошкільному віці інтерес дитини до явищ суспільного життя підводить її до усвідомлення певних виявів міжнаціональних стосунків. У цьому сенсі батьки і вихователі мають дбати, щоб дитина засвоювала норми міжнаціонального спілкування (співжит¬тя) не стихійно, а цілеспрямовано, орієнтуючись на загаль¬нолюдські моральні цінності. Формуванню доброзичливих міжнаціональних стосунків у дошкільному закладі сприяє доброзичливе, дружелюбне співжиття у групі, в якій є діти різних національностей.
Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. Адже глобалізація, зростання відкритості суспільств актуалізує ідею планетарності, вселяє багатьом людям відчуття того, що вони є жителями Землі. За даними Всесвітньої організації з дошкільного виховання (ОМЕР), представники різних країн змістом мирних відносин між людьми вважають:
а) любов і повагу до ближнього, щирість, співпережи¬вання, привітність, розуміння, вміння допомагати тим, хто потребує допомоги;
б) дотримання прийнятих у суспільстві моральних норм, протидію злу без виявлення агресивності;
в) почуття солідарності та відповідальності стосовно інших.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні тлума¬чить поняття «людство» як сукупність усіх людей, які на¬селяють планету, як усвідомлення того, що народи світу прагнуть миру і щастя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.
У дошкільному закладі розкриття етнічної багатоманіт¬ності світу доцільно починати з ознайомлення безпосеред¬німи методами. Передусім слід ознайомити дітей з народа¬ми, які населяють країну та сусідні держави, а також із на¬родами, що є носіями іноземної мови, яку діти вивчають у дошкільному закладі. Дошкільників, як правило, цікав¬лять казки, ігри, побут інших народів; залюбки вони спіл¬куються з представниками різних національностей.
Засоби і методи цієї роботи традиційні: розповіді вихо¬вателя; використання творів художньої літератури; показ народних іграшок, виробів народних майстрів, предметів побуту тощо; розглядання ілюстративного матеріалу (кар¬тин природи, історичних пам’яток тощо); ігрові заочні екскурсії-подорожі; узагальнюючі заняття, що підсумову¬ють знання дітей про певну країну; листування з дошкіль¬ними закладами, зустрічі з представниками інших країн.
Успіх національного виховання значною мірою зале¬жить від національної та міжнаціональної культури бать¬ків і педагогів.
Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педа¬гогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихо¬вателя, гуманістичної спрямованості його педагогічної ді-яльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень мо¬ральної вихованості дітей — здатність до морального са¬мовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

Актуальність патріотичного виховання

На думку академіка Семена Гончаренка «педагогічна драма виховання стрімко переростає в загальнолюдську трагедію». За даними державного інституту розвитку сім'ї та молоді майже 30 % українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон. У цих умовах постає необхідність розв'язання на державному рівні найгостріших проблем, пов'язаних з вихованням патріотизму та формуванні національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцненні держави.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків.

Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Які ж завдання стоять перед педагогами закладу? (відповіді учасників).

Так, патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, з якої зароджується любов до рідного країни, а й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Тож сьогодні ми з'ясуємо зміст патріотичного виховання дошкільників та засоби, якими потрібно його здійснювати.

У наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів доведено важливість дошкільного віку у становленні особистості. Ця теза є ключовою і в змісті державних нормативних документів. Окреслимо можливості та особливості патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників

Як ви гадаєте, які особистісні якості та риси притаманні свідомому громадянину й патріоту? (відповіді учасників).

Так, йдеться про повагу до батьків, свого народу, традицій та історії рідного народу; працьовитість, високу художньо-естетичну культуру; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів, досконале знання української мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформовані у дитини дошкільного віку. Проте створити умови, фундамент, на основі якого можна сформувати майбутнього патріота не лише, можливо, а й потрібно.

Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, цей вік має виключне значення для патріотичного виховання. На думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце. Яке вона на цей час займатиме в житті. Уже з перших днів життя особистість дитини формується під впливом материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитини бере участь у народних святах і обрядах, засвоює народні пісні, залучається до процесу народної творчості, переймаючи досвід попередніх поколінь рідного народу. Дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватись у своїй діяльності, поведінці моральними нормами. Цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної свідомості, а саме:

- розуміння своєї приналежності до нації;

- любові і поваги до національної культури, мови, традицій тощо;

- основ фундаментальних рис національного характеру.

Виховання любові до батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо, коли йдеться про дітей дошкільного віку. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, дот яких відноситься почуття патріотизму. Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Батьківщини, необхідно визначитися у природі самого почуття патріотизму, зокрема на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи воно не може з'явитися. Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, любові до своєї країни, відповідальності за неї, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною до когось чи до чого-небудь, любити рідних, красу довкілля, бути відповідальною.

Людське життя складається з періодів, кожний з яких призначений для дії чинників психологічного, соціального та емоційного впливу. З огляду на це, головне – не запізнитись, не пропустити то момент, коли виховані зусилля будуть найефективнішими, коли робота, проведена педагогом, дасть високий результат.

Категорія: Мої файли | Додав: ксюша
Переглядів: 6393 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.3/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
СЛАЙД-ШОУ

ВІДЕО

Пров. Приютський,1

Просмотреть увеличенную карту

ОФІЦІЙНІ САЙТИ








Офіційний сайт м. Ужгорода та Ужгородської міської ради








Друзі сайту
Всеукраїнський розвивально-пізнавальний журнал для дітей ЖИРАФА РАФА

Каталог детсадов Украины: отзывы родителей, полезные статьи о дошкольном воспитании, рекомендации психологов

ДИВОСВІТ

ДНЗ №18

ДНЗ №19



ЗОШ №5

ГІМНАЗІЯ




ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД №2
м.Ужгород, пров. Приютський, 1, тел. +38 (03122)3-31-73, e-mail. marijadnz2@ukr.net

Адміністратор сайту: вихователь ДНЗ №2 Хміль О.А.