«І на тім рушникові» - Мої файли - Каталог файлів - ДНЗ №2 НАШ РІДНИЙ САДОК
-
 
Субота
10.12.2016
09:50
Вітаю Вас Гість
RSS
 
ДНЗ №2   НАШ   РІДНИЙ   САДОК

Мій садочок - велика сім’я,
Друзів радісних сонячне коло.

Це куточок планети Земля,

Мальовнича природа навколо.
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Мої файли [108]

Пошук

МІНІ-ЧАТ

Чат для сайта - chatadelic.net

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 380

Форма входу

ГОДИННИК

Календар

ПОГОДА

КНОПКА САЙТУ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Мої файли [ Додати матеріал ]

«І на тім рушникові»
01.05.2012, 00:51

Заняття №1

Програмовий зміст. Закріпити знання дітей про рушник як предмет українського побуту, про його використання, ознайомити з видами рушників, виховувати почуття національної гордості.

Словник: рушник, вишитий гладдю, хрестиком, орнамент, скриня.

Матеріали: рушники, хліб-сіль, гілки калини, ілюстрація.

 

 

ХІД ЗАНЯТТЯ.

Група прикрашена різноманітними рушниками. На столі на вишитому рушнику – хліб-сіль.

Загадка: «Бють мене ломакою. Ріжуть ножакою, це від того мене гублять, що всі мене дуже люблять (Хліб).

-         Хліб наше багатство, і в українського народу існує стародавній звичай – зустрічай гостей хлібом-сіллю (Показати картинку).

-         На чому підносять хліб-сіль? Так на рушникові. Гляньте, на якому гарному рушникові лежить хліб-сіль на нашому столі.

Рушник – це символ, який оберігає від усього злого. Рушник давала мати синові в далеку дорогу. Звучить пісня П. Мальбороди на слова: А. Малишка «Пісня про рушник».

Кольори вишивок на рушниках різні, а найчастіше традиційні – чорні і червоні. Ось це вишивка хрестиком, а ця гладдю. А хто скаже мені, що означають кольори?

Чорний колір – це любов, радість, перемога. А ще це колір калини, яку завжди любили і шанували на Україні (показати гілочки).

Чорний колір – журба, горе, смуток. Чорний колір – то колір землі. Вона годувала людей, бо на ній вирощували хліб, городину, садовину.

Пісня «Два кольори».

За допомогою послідовного показу ілюстрації пояснити процес створення рушника: спочатку сіють і вирощують льон, потім збирають його, сушать, обмолочують, прядуть нитки тчуть і відбілюють полотно, відміряють, вишивають орнамент.

Велика наша Україна, і рушники в різних куточках вишиваються по-різному. На Закарпатті і Прикарпатті вишивають червоним і чорним хрестиком, іноді додають зелений колір. На Поліссі, Київщині, Полтавщині вишивають ще й гладдю і кольори беруть різні голубий, зелений та інші.

-         хто знає, де використовують рушники.

Так, в хаті прикрашають рушниками ікони, портрети. У нас у групі також прикрашено портрет Т.Г. Шевченка та ікони.

На весіллі молодий і молода стають на рушник щастя, щоб їхнє життя було щасливе.

На Великдень рушником прикривають паску.

Рушники не тільки дорослі, але й діти, і ми з вами навчилися вишивати.

Вірш «Я вишиваю рушничок до маминого свята».

В кожний рушник вкладена людська праця, їх бережуть, передають з покоління в покоління.


Заняття №2

 

Програмовий зміст:

Закріпити і розширити знання дітей про рушник, про те, що це предмет національного побуту, і про те, де він використовується, про види рушників. Використовуючи Шевченкове слово, прищеплювати любов до національного колориту. Виховувати повагу, гордість, дбайливе ставлення до народних реліквій.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

-         Діти, сьогодні ми знову завітаємо до бабусиної світлиці, де кожна річ може розповісти про себе багато цікавого. Чи гарно у нашій світлиці?навіщо і чим прикрашали своє житло українці? (Розписом, килимами, витинанками, вишитими рушниками_. Так діти особливою красою вирізалися вишиті рушники. У народі казали: «Хата без рушника, що родина без дітей».але їх використовували не тільки для умивання. Без рушників не обходилися різні народні звичаї та обряди. Пригадаймо деякі з них.

Діти називають хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають гостей (вихователь показує як, пояснює, що прийняти рушник, поцілувати хліб означало виявити глибоку пошану до господаря); з рушником і хлібом приходити в дім, де народилася дитина; з рушниками виряджали матері своїх синів  у далеку дорогу;;рушниками перевязували сватів;стелили вишиваний рушник під ноги молодим, перевязували їм руки, щоб вони все життя були разом.

Подивіться довкола і скажіть,що прикрашали вишиваними рушниками у сільській оселі? (Образи, портрети). От і в нашій господі гарним вишитим рушником прикрашений портрет Тараса Шевченка – він був у кожній українській хаті. Портрети не тільки малювали, а й вишивали. Як ви гадаєте, чому люди так люблять і шанують свого народного поета?Ґ (Бо Шевченко писав про їхнє нелегке життя, про свою рідну знедолену Україну). Тарасове слово озивалося в людських серцях. Пригадаймо деякі вірші – нехай наша світлиця наповниться невмирущим Шевченковим словом.

- А тепер сядьмо ось тут на лаві і розглянемо інші рушники. Усі вони вишиті дуже давно, їх вишивали і ще бабусі ваших мам. Пригадаймо, що вишивають на рушниках? (Різні квіти, листочки, травичку; геометричні візерунки квадрати, трикутники, лінії; півників, птахів, метеликів). А ще вишивали голубів. У тих родинах, де панувало добровічливе ставлення батьків одне до одного, дітей до старших, там господиня вишивала на рушниках по двоє голубків з кожного боку. Хочете послухати легенду про те, як матуся рушником стала?

« Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати, як їхня ненька. Вишивала мати – сини горнулися до неї і слухали її пісні. Кожному вона вишила рушничок і кожного навчала: коли їхатимуть у дорогу, то, щоб у нього хліб загортали, бо хліб на рушнику життя величає і здоров’я  береже. Та померла мати, а сини на могилі у пам’ять її білий рушничок послали. Розповідають що через три дні на тому рушникові дивні квіти розцвіли. Хто їх вишивав, ніхто на знає, лише вітер про те розповідає і просить вишити на згадку рушник червоними і чорними нитками.»

Пропонує послухати пісню про матір, яка вишила рушники. Діти слухають пісню М.Дубини, слова В. Вахруща «А мати вишивала рушники», чи пісню О. Білаша на слова Д. Павличка «Два кольори», підспівують.

Давайте поміркуємо, що означає поєднання червоного і чорного кольорів в українській вишивці. (Червоний – то любов, радість, чорний – наша матінка земля. А ще – туга, смуток, журба за рідними дітьми, за матір’ю, за рідною стороною). Так ці два кольори означають любов і тугу за тими, хто перебуває далеко від рідного дому. Вихователь пояснює: рушників є багато, і всі вони мають свої назви:так, колись вишивали рушнички для маленьких дівчаток – на них цвіт яблуні і вишні, ромашки, незабудки, а між ними дрібні листочки. Називалися вони рушничками – росяничками, щоб дівчинка вставала раненько і вмивалася срібною росою, щоб розквітала її краса. А для хлопчиків вишивали рушнички-грайлики з квітами чорнобривців. Щоб не забували рідну матір чи батьківську оселю; прикрасили їх листочками дуба та квітами барвінку, щоб були вродливими і здоровими. А ще є рушники родинні – на них вишиті квіти особливі, ніби квіткове дерево, - і мальви, і троянди, і маки, і чорнобривці. Подорожнім та гостям пропонували рушник – утирач, узори на ньому скромні, вишиті червоними, зеленими, коричневими, жовтими і синіми нитками. (Усі гуртом міркують, що означають ці кольори).

- Кожен вишивальник передає в оздобі своє розуміння, по-різному бачить кольори. Колись у кожну смужечку, вишиту певним кольором, вкладалося якесь побажання подорожному: червона – побажання сонця і тепла; зелена – зустріч з добрими людьми; коричнева – щасливої дороги; синя і жовта символізували здоров’я.

Наголошуйте. Що в Україні вишивати вчилися з самого малку у домі, де зростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Не було такої дівчини, яка б на вміла вишивати. Вишиває вона і співає, то й узори на її рушниках теж немов би співають. Закликає дітей почути ї продовжити цю пісню.

 

Заняття №3

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь: Діти коли ми вмиваємось то про що згадуємо?

Діти: Про рушник.

Вихователь: А якщо ним витирати обличчя, руки, якщо ним витиратися, утиратися, то як його можна назвати? (утирач, утиральник втирач, втиральник, ручник). Він помічник, товариш, дбає про чистоту, тому бруд неодмінно покаже. Бо сам любить бути чистим. Ще й прикрашений невеликою вишивкою. Ось які в нього квіти, листочки в орнамент складені. Хоч сьогодні ми користуємося іншими рушниками, та однаково на них можна побачити прикраси, хоч і виткані (розглядаються сучасні ткані рушники побутового вжитку). А чи є ще рушники в груповій кімнаті (чи світлиці)?

Діти: Ними обрамлено портрет Шевченка.

Вихователь: Зверніть увагу, що на знак пошани і любові до тих людей, що на портретах, прикрашали рамки рушниками. А які ж барвисті ці рушники! Що ж там вишито? (описують варіанти вишивок. Що бачать, згадують, які доводилося бачити). Діти, де вдома у вас зберігається посуд?

Діти: На полиці, в шафах, в пеналах.

Вихователь:завжди було окреме  місце, де було зручно зберігати посуд. Колись такі полички для посуду називались мисником. Біля нього висів рушник, який називався мисників, як ви думаєте, чому він так називався.

Діти: Бо мабуть, ним витирали все, що було і миснику.

Вихователь: Ви правильно здогадались. Ним витирати тільки посуд і нічого більшого. А чи є такий рушник вдома? Може ви ще й дома допомагаєте мамі витирати посуд? Ось ще один рушничок-помічничок ви знаєте. Я скажу вам кілька приказок про рушники:

-         Хата рушниками багата.

-         Хата моя у віночку, якщо рушник у кліточку.

Ось і наша кімната хоч і велика, а рушники її роблять привабливою та ошатною. А прикріплені вони дуже просто: перекинуті через гвіздочок або кілочок; щоб видніше було узори на вишитих частинах, кінці рушника розпрямляли. Тому вони і називають кілковими, бо висять на кілку, на кілочку. (Мова може йти і про ткані рушники – кролевецькі. Треба згадати і про те, хто вишивав ті рушники. Якщо серед дітей є ті, хто з родини вишивальниць або сама вишивальниця знайома дітям, та особливу увагу слід звернути на наявність вишитих ініціалів).

Історія рушника багата, цікава, поетична. Вона прослалася квітучою стежкою з глибини століть аж до наших днів. Знаючи, шануючи ту історію, вихователь може пробудити в дітях любов та повагу до свого краю та народних ремесел.

Людину на рушниках в світі приймають, з рушниками і в останню путь проводжають. Така признака розповідає нам про той давній звичай, коли новонароджену дитину покладали на рушник, хай доля твоя буде така квітуча, як рушник. Скільки мудрості, шани, турботи в цьому побажання.

… Підростали діти. Бачили, що кожна жінка береться до вишивання, співає та вишиває, наче пісні на полотно викладає. Та не в усіх спочатку так майстерно виходило. Ось як влучне слово говорить:

Що дівчата роблять?

Шиють та співають.

А мати що робить?

Поре та плаче.

А ось таке: Шиє та поре, а все нитками горе.

Вихователь: А що ж треба для вишивання? Відгадайте загадку – а тоді і будете знати.

Біжить свинка, срібна спинка, а хвіст конопляний.

                                                          (голка з ниткою)

Всіх обшиваю, а сама одягу не маю.

                                                  (голка)

Били мене били, на шматки порвали,

У воді мочили, по траві валяли.

Одну половину на печі наділи,

Іншу половину – з кашею поїли.

                               (коноплі, конопляна олія або льон)

Маленький хлопчик виліз на стовпчик.

Личко рябе, що ж воно таке?

                              (наперсток)

Коли відгадали, то тоді буду розповідати про вишивку. Спочатку вишивали колись давно лише білими нитками, бо кольорових на було. Пізніше стали позначати ті різноманітні кольори у природи. Таких кольорів треба було  багато, щоб вишити всі квіти, трави, листя, тварин. А як ви думаєте з якої рослини можна добути буряковий колір?

Діти : З буряка.

Вихователь: А з чого можна добути жовтуватий колір? Яку мама заварює рослину, щоб полоскати горло, коли хворієте?  (ромашку)

Цвіт якого дерева духмяний, запашний чай?  (липа)

Вам доводилося бачити, якого кольору відвар, коли заварюють кору дуба? Він коричневий, брунятний. Коли достигнуть ягоди бузини, то якого вони кольору?

Діти: Сині, фіолетові.

Вихователь: Ось як багато кольорів ми знайшли в природі для фарбування. А про які кольори ми не згадали? Про які кольори співається у пісні «Два кольори мої, два кольори …»

Діти: Червоний і чорний.

Вихователь: Ось про них я і розкажу. Чорний можна було добути з коріння кропиви, отісі, що дуже кусюча, а червоний з комах, що називалися червецями. Важко і довго добували ці фарби, а сьогодні можна купити різні кольори в магазині і вишивати. Той, хто вишиває, той і нитки має. Чи знають дівчатка, що беруться до вишивання, як називаються такі нитки?

 (муліне, заполоч)

 У великій пошані і обрядові рушники. Звичаї українців мають багато таких обрядів, а обов’язковим їх елементом є рушник.

 Шана до хліба особлива, як до батька-матері, тому завжди будь-який, буденний чи святковий хліб клався на рушник або обгортався.

Як тільки дивовижні квіти та казкові тварини не вишивались на рушниках, якими веселими барвами світилась кожна вишивка, скільки пісень вилилося на полотно біле. За твердженнями дослідників, найбільше зібрання рушників знаходилися у музеях Полтавщини. Їх там тисячі і не має двох однакових, як не повторна і кожна людина.

Чимало сімейних реліквій приносять діти та вихователі в дошкільних закладах, а серед них і диво-пісня рушник. Є сучасні, а є аж пожовклі від років давності, та від того ще цінніші та шановніші. Тим тривкіша пам'ять дитини, бо до неї стежкою рушниковою прослалася згадка про бабусю.

Варто особливо уважно розглянути кожний такий витвір рук людських. Особливо коли ще й ініціали вишивальниці є. саме такий спосіб зацікавлення буде спонукати дитину, особливо дівчинку, до того, щоб самій взятися до вишивання, а за зразком буде прабабу син рушник.

Вихователь: Діти, давайте розглянемо, з яких же дрібненьких елементів вимальовується така краса. (розглядають лінії, прямі, колючі, як їжачок, як хвильки, лінії , що не перериваються, наче дожчик малюємо, ромби, квадрати, прямокутники, коло). Всі ці елементи  в математиці називаються геометричними елементами. Ось з цих простих частин можна скласти візерунки, орнаменти, як з мозаїки. Спробуймо. Але на рушнику ми бачимо найбільше рослин. Які квіти ви впізнаєте на вишивках?

Діти: Троянди, ружі, конвалії, чорнобривці, півники…

Вихователь: А що за червоні ягідки аж горять?

Діти: Китяги калини.

Вихователь: А, може, горобина? Як розпізнати? Давайте порівняємо листочки. У калини ніби три зубчики вирізані, а у горобини – на тоненькому стеблі попарно дрібненькі листочки розмістилися, як у акації. Та частіше на вишивках зустрічаються таки калина, бо вона – окраса нашої землі.

 

Принагідно використовувати такі приказки:

 

Вбралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

 

Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.

 

Щічки такі червоні, як китяги калини.

 

Загадки:

І не дівчина червоне намисто має.

Навесні білим цвітом, а восени червоним.

Сидить півень над водою з білою бородою,

Тільки сонечко пригріє – борода почервоніє.

Зацвітуть біленько – то всі мене знають,

Зацвіту червоно – пташки обдзьобують.

За хатою у садочку у зеленому віночку

Та в червоному намисті стала баба молода.

Та збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен – смик тай уникає на язик.

 

Вихователь: А ще вишивали листя дуба та жолуді. Дуб дуже міцне то довговічне дерево, того бажали і людині. Що ще впізнали?

Діти: Вишеньки, смородину, ягоди, виноград, колоски.

Вихователь:Всі ці елементи  називаються рослинами. Спробуємо їх змалювати в такій послідовності, що б вийшов найприваблівиший орнамент (доцільно бесіду продовжити малюванням, де кетяги калини зобразити не пензликом, а пальчиком).

На вишивках можна знайти цікаві деталі, про які ми ще не говорили. Хто їх вже помітив?

Діти: Між квітами різні птахи.

Вихователь: Чи впізнаємо їх?

Діти: Ластівка білогруда, по хвостику можна її впізнати. Горобець.

Вихователь: А, може, соловейко? Бо його здавна шанують за його дзвінкий мелодійний голос. А от цей великий сірий птах схожий на зозулю. Її «Ку-ку» всім здалеку чути, тому її питали, скільки років ще жити. Як про це запитували?

Діти: Зозуле рябая, сім літ не кувала. Закуй мене в цьому літі, скільки житиму на світі.

… Рушник. Він є гордістю нашого національного мистецтва, а милуються ним не лише на нашій землі, а й в далеких країнах. Він символізує на лише умілі руки я і чисту душу, і щирі почуття, і повагу до попередніх поколінь, безмежну любов та турботу про прийдешніх.

 

Категорія: Мої файли | Додав: ксюша
Переглядів: 7020 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
СЛАЙД-ШОУ

ВІДЕО

Пров. Приютський,1

Просмотреть увеличенную карту

ОФІЦІЙНІ САЙТИ








Офіційний сайт м. Ужгорода та Ужгородської міської ради








Друзі сайту
Всеукраїнський розвивально-пізнавальний журнал для дітей ЖИРАФА РАФА

Каталог детсадов Украины: отзывы родителей, полезные статьи о дошкольном воспитании, рекомендации психологов

ДИВОСВІТ

ДНЗ №18

ДНЗ №19



ЗОШ №5

ГІМНАЗІЯ




ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД №2
м.Ужгород, пров. Приютський, 1, тел. +38 (03122)3-31-73, e-mail. marijadnz2@ukr.net

Адміністратор сайту: вихователь ДНЗ №2 Хміль О.А.