ДНЗ №2 НАШ РІДНИЙ САДОК - МЕДИЧНА СЕСТРА ПОВІДОМЛЯЄ -
 
Неділя
11.12.2016
03:21
Вітаю Вас Гість
RSS
 
ДНЗ №2   НАШ   РІДНИЙ   САДОК

Мій садочок - велика сім’я,
Друзів радісних сонячне коло.

Це куточок планети Земля,

Мальовнича природа навколо.
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Пошук

МІНІ-ЧАТ

Чат для сайта - chatadelic.net

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 380

Форма входу

ГОДИННИК

Календар

ПОГОДА

КНОПКА САЙТУ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Кушнір Нінель Іванівна

Грип та ГРВІ: лікування та профілактика

1. Що таке грип і ГРВІ

Грип — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається вірусом грипу. У побуті грипом часто називають будь-яку застуду, що не є вірно, тому що, окрім власне вірусу грипу, схожі симптоми можуть бути викликані багатьма іншими (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси і т.і.).

Симптоми, які викликаються цими збудниками, дуже схожі. Тому вірусні захворювання дихальної системи були об’єднані в групу ГРВІ — гострих респіраторних вірусних інфекцій. З цієї ж причини точно встановити, який саме збудник став причиною конкретного випадку хвороби, опираючись лише на дані огляду хворого, неможливо.

Точно визначити збудника і поставити діагноз «грип» можна тільки використовуючи лабораторні методи діагностики, які, на жаль, не завжди доступні лікарю.

Також захворювання дихальних шляхів можуть бути викликані бактеріями (стрептококами, гемофільною паличкою, стафілококами та іншими). При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному розпитуванні і ретельному обстеженні можна, якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусної, інфекцією. Звичайно ж, остаточно визначитися з збудником можна, знову ж таки лише після лабораторної діагностики.

2. Як передаються ГРВІ

Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

У першу чергу, вірусам потрібно залишити місце попереднього проживання. Будь-яка інфекція влаштована так, що в організмі вона викликає реакції, які сприяють її поширенню. Так, кишкові інфекції викликають пронос і блювоту, сказ — слинотечу, а респіраторні інфекції викликають чихання, сльозотечу і кашель.

Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частки слини і мокротиння, в яких віруси містяться у величезних кількостях. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітряно-краплинний. Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не відразу (для цього потрібно перебувати в безпосередній близькості до хворої людини), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знов піднімуться в повітря з пилом.

Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітряно-крапельний. Тим не менш, він грає не меншу, а можливо, і більшу роль у поширенні простудних захворювань. Справа в тому, що перш ніж почати свою бурхливу життєдіяльність в новому організмі, вірусам потрібно, по-перше вижити в умовах зовнішнього середовища, а по-друге — подолати безліч захисних бар’єрів самого організму: це і фільтруючі волосини в носі, і мигдалики, і вії, і секреторні імуноглобуліни на самих слизових. Набагато простіше, якщо нова людина самостійно скоротить для вірусу цей нелегкий шлях.

Відбувається це так. Як правило, пчихаюча або кашляюча людина прикриває рот рукою, сподіваючись запобігти поширенню інфекції повітряно-крапельним шляхом. При цьому вона і не підозрює, наскільки спрощує передачу своєї інфекції контактним шляхом. Справа в тому, що вся колосальна маса мікробів, яка повинна була вийти у відкритий простір, осідає на руці цієї ж людини. Яка розносить її з предметів побуту, в тому числі і тих, до яких торкаються інші люди. Або розносить її по руках друзів, колег і знайомих при рукостискання. Тим, у свою чергу, залишається лише доторкнутися своєю рукою до рота, носа, або протерти очі, які також вистелені сприйнятливою до ГРВІ слизовою оболонкою, і складний повітряно-крапельний шлях передачі скорочується для вірусу за часом і складністю в десятки разів.

Тому, другий механізм передачі грипу та інших ГРВІ — контактний. Ось чому важливо мити руки і уникати дотиків рук до власного обличчя особі при спалахах респіраторних інфекцій.

До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі в зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до 3-х тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів та ін.

З іншого боку, для успішного проникнення вірусу в організм важливий ще один фактор — кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм. Чим їх менше, тим менше ймовірність того, що захисні бар’єри організму будуть подолані і виникне захворювання. Висока концентрація вірусів може зберігатися в закритих приміщеннях, особливо з великими скупченнями людей: офісах, школах, дитячих садках, громадському транспорті, магазинах. Навпаки, на відкритому повітрі зустріти достатню для зараження кількість мікробних часток практично неможливо.

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

3. Симптоми захворювання

Після того, як збудник потрапив в організм, необхідний час, щоб він подолав захисні бар’єри організму і почав розмножуватися в достатній кількості, виявляючи свій вплив на організм. Цей час називається інкубаційним періодом. Для ГРВІ тривалість інкубаційного періоду становить від декількох годин до 3-х діб, в середньому 2 діб і залежить від агресивності вірусу, кількості вірусних часток і стану захисних сил дихальної системи.

Далі починає поступово розвиватися клінічна картина ГРВІ. Її можна розділити на 2 синдроми — катаральний та інтоксикаційний.

Катаральний синдром є результатом враження слизових оболонок і виявляється так:

  • Сухість, першіння та біль у горлі. Виникає при ураженні слизової оболонки глотки.
  • Кашель. Виникає при приникненні вірусу в слизову бронхів і на початку захворювання є сухим, ближче до кінця може ставати вологим, а при приєднанні бактеріальної інфекції — з відділенням жовтого (гнійного) мокротиння.
  • закладеність носа, пчихання. Виникає за рахунок враження слизової оболонки носа. З розвитком хвороби з’являються світлі виділення.

До речі, слід сказати, що пчихання саме по собі не є ознакою захворювання. Це — захисний рефлекторний акт, який сформований у людини в результаті еволюції для того, щоб очистити дихальні шляхи від сторонніх предметів. Воно може виникати при попаданні пилу в носову порожнину, подразненні її різними речовинами. Часто воно виявляється при переході з холодного повітря в тепле приміщення, коли слизова оболонка носа різко висушується теплим повітрям (в холодну пору року вологість повітря в опалювальних приміщеннях значно знижується). Тому не слід відразу вважати людину, що пчихає хворою.

  • Зміна голосу. Це є проявом інфекційного запалення слизової оболонки гортані.
  • Вплив вірусу на слизову оболонку очей виявляється почервонінням кон’юнктиви, сльозотечею, іноді — світлобоязню.

Інтоксикаційний синдром , як правило, з’являється пізніше катарального і зникає раніше за нього, але тим не менш, є більш важким. Розмноження вірусів усередині клітин супроводжується утворенням небезпечних для людини токсинів. Руйнування заражених клітин веде до потрапляння цих речовин у кров, які й викликають картину інтоксикаційного синдрому.

Він виявляється:

  • підвищенням температури
  • ознобом
  • болем у суглобах і м’язах
  • в більш важких випадках — нудотою, блювотою і втратою свідомості.

Для вірусних інфекцій дихальних шляхів характерні світлі, прозорі виділення з невеликою в’язкістю (фахівці називають їх серозними). До кінця захворювання вони можуть ставати жовтуватими. Якщо ж виділення з носа або бронхів стають густими, кількість їх різко збільшується, а колір стає темно-жовтим, це може говорити про приєднання бактеріальної інфекції.

Незважаючи на велику різноманітність симптомів, для більшості людей ГРВІ, в тому числі і грип, є не важким захворюванням. Небезпеку вони становлять для людей, які мають важкі супутні захворювання: цукровий діабет, серцеву недостатність, хронічну ниркову недостатність, туберкульоз та інші.

4. Лікування

Незважаючи на те, що сучасна наука досягла величезних успіхів у створенні антибактеріальних препаратів (відомих як антибіотики), в боротьбі з вірусними інфекціями такого прогресу поки ще немає. Пов’язано це з тим, що віруси, на відміну від бактерій, можуть розмножуватися тільки усередині клітин. Перебуваючи там, вони надійно захищені як від дії власних імунних сил організму, так і від ліків, які могли б порушити їх життєдіяльність. З цієї ж причини єдиним механізмом боротьби організму з вірусною інфекцією є руйнування заражених клітин.

Антибіотики, які успішно виліковують від бактеріальних інфекцій, неефективні для лікування ГРВІ. Вони мають зовсім інші механізми дії, які ніяк не можуть впливати на віруси. Єдиним випадком, коли виправдане застосування антибіотиків, є приєднання ще і бактеріальної інфекції.

На сьогоднішній день єдиним препаратом, який має доведену ефективність проти деяких збудників ГРВІ, є озельтамівір (продається в аптеках під назвою Таміфлю). Озельтамівір діє на віруси грипу А і В. На жаль, ефективних ліків, які б діяли на інших збудників ГРВІ, ще не створено.

Тому основним лікуванням ГРВІ, якщо не діагностований саме грип, є зниження інтоксикації, зволоження слизових оболонок і симптоматичне лікування.

Дезінтоксикація — виведення токсинів — проводиться з метою зменшення інтоксикаційного синдрому. З методів детоксикації, доступних кожному без участі лікаря, є часте пиття. Велика кількість рідини, по-перше, сприяє виведенню токсинів із сечею, а по-друге, поповнює втрати рідини при підвищеній температурі.

На питання, що можна пити, правильна відповідь — все, що подобається: чай, компот, мінеральну воду, соки, морси і т.д. Це не стосується алкогольних напоїв, які створюють додаткове інтоксикаційне навантаження на і без того ослаблений хворобою організм. Головне — пити якомога більше. Наявність захворювань, коли це протипоказане (наприклад, серцева недостатність), накладає обмеження на цю рекомендацію. У таких випадках повинен розбиратися тільки лікар.

Намагатися більше їсти, незважаючи на відсутність апетиту, немає сенсу. Це може лише посилити інтоксикацію. З полегшенням хвороби апетит відновиться самостійно і організм заповнить енергетичні втрати.

Зволоження слизових оболонок важливо проводити тому, що воно є необхідною умовою нормального функціонування місцевого імунітету дихальної системи. Слизові носа і глотки містять на собі секреторні імуноглобуліни (так звані IgS), а трахеї і бронхах — також і безліч вій, які, як конвеєр, транспортують чужорідні частинки назовні, очищаючи і захищаючи дихальну систему. Усім їм для збереження своєї функції потрібно достатня кількість вологи. Забезпечуючи її, ви таким чином, підсилюєте імунні сили організму.

Для зволоження слизової носа можна використовувати спреї на основі кухонної солі або морської води — зараз їх асортимент досить широкий, і в аптеці Вам допоможуть вибрати відповідний за ціною і виробником. Застосовувати їх слід відповідно до інструкції. Надмірне використання таких засобів може призвести до змивання секреторних імуноглобулінів зі слизових оболонок.

Для зволоження слизової трахеї і бронхів краще використовувати зволожувачі повітря. Зараз їх можна знайти практично в будь-якому магазині побутової техніки. Якщо можливості придбати зволожувач немає, можна з цією метою проводити вологе прибирання приміщення — частота залежить лише від фізичних можливостей прибираючого. Також можна покласти зволожений рушник на батарею.

Парові інгаляції з цією метою малоефективні, тому що пар все одно не доходить до нижніх дихальних шляхів, конденсуючись в носовій порожнині. Крім того, перегрів носової порожнини призведе до посилення набряку слизової оболонки, викликаної запаленням.

Симптоматичне лікування спрямоване на полегшення найбільш неприємних симптомів ГРВІ. У першу чергу, це стосується підвищення температури. Важливо пам’ятати, що підвищена температура — один з факторів неспецифічного захисту організму. Збудники ГРВІ набагато краще себе почувають при низьких температурах (ідеально — +4 °С), ніж при високих. Тому боротися з температурою потрібно тільки тоді, коли вона може стати занадто сильним навантаженням на організм. Для дітей старше 2 років і дорослих це — 38,5 °С , для дітей до 2 років — 38,0 °С . З метою зниження температури краще використовувати препарати на основі парацетамолу або ібупрофену . Також їх можна застосовувати для зменшення інших симптомів інтоксикації: головний, м’язової болю і болю в суглобах.

Ті препарати, які мають у своєму складі компоненти, що зменшують чхання, певною мірою можуть обмежити поширення хворою людиною інфекції на оточуючих.

Слід утриматися від прийому ацетилсаліцилової кислоти. Дітям до 12 років ацетилсаліцилова кислота протипоказана у зв’язку з ризиком важких ускладнень (синдром Рея).

З метою полегшення дихання можна використовувати так звані деконгестанти — препарати, що зменшують набряк слизової оболонки носа. Вони не тільки відновлюють дихання через ніс, але і знижують ризик бактеріальних ускладнень ГРВІ — синуситу, отиту та інш. Перевагу слід віддавати препаратам у формі спрею — на відміну від крапель, вони рівномірно зрошують слизову носа, точніше дозуються, і більш зручні в застосуванні. Найбільш сучасні з таких препаратів мають у своєму складі рослинні ефірні масла, які дозволяють зберегти природну вологість слизової оболонки носа.

При сухому кашлі краще використовувати препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазину. Слід пам’ятати, що перед застосуванням всіх цих препаратів необхідно ознайомитися з інструкцією, режимом застосування і протипоказаннями, проконсультуватися з лікарем або провізором.

В обов’язковому порядку необхідно звернутися до лікаря в наступних випадках:*

  1. відсутність покращення на четвертий день хвороби;
  2. підвищена температура тіла на сьомий день захворювання;
  3. погіршення після покращення;
  4. виражена важкість стану при помірних симптоми ГРВІ;
  5. поява ізольовано або у поєднанні: блідості шкіри; спраги, задишки, інтенсивного болю, гнійних виділень;
  6. посилення кашлю, зниження його продуктивності; глибокий вдих призводить до нападу кашлю;
  7. при підвищенні температури тіла не допомагають, практично не допомагають або дуже ненадовго допомагають парацетамол та ібупрофен.

Лікар потрібен обов’язково і терміново, якщо є:*

  1. втрата свідомості;
  2. судоми;
  3. ознаки дихальної недостатності (утруднене дихання, задишка, відчуття нестачі повітря);
  4. інтенсивна біль де завгодно;
  5. навіть помірний біль в горлі при відсутності нежиті;
  6. навіть помірна головний біль у поєднанні з блювотою;
  7. набряклість шиї;
  8. висипка, що не зникає при натисканні на неї;
  9. температура тіла вище 39 °С, яка не починає знижуватися через 30 хвилин після застосування жарознижуючих засобів;
  10. будь-яке підвищення температури тіла в поєднанні з ознобом і блідістю шкіри.

*Ця частина статті взята зі статті лікаря Е.О. Комаровського (м. Харків)

Резюме

Для лікування ГРВІ:

  1. При встановленому діагнозі грипу А або Б — озельтамівір;
  2. Багато пиття будь-якого виду — не менше 2 літрів на добу, виключаючи супутні захворювання, коли це протипоказано.
  3. Зрошення носа розчином кухонної солі або морської води — відповідно до інструкції до застосування препарату
  4. Зволоження повітря — зволожувачами, вологим прибиранням, мокрим рушником на батареї
  5. Для зниження температури (у дітей старше 2 років і дорослих > 38,5 °С, у дітей до 2 років > 38,0 °С) — парацетамол чи ібупрофен
  6. Для відновлення носового дихання — місцеві протинабрякові препарати у вигляді спрею (оксиметазолін)
  7. Для усунення сухого кашлю — препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазіну
  8. Повторне звернення до лікаря при описаних вище станах

5. Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання поширення інфекції і проникнення її в організм здорової людини.

Для запобігання розповсюдження інфекції слід по можливості захистити хворого від контактів з оточуючими. Для того, щоб зменшити виділення вірусів при пчиханні, можна використовувати маску, одягаючи її на хворого.

Для того, щоб маска виконувала свою захисну функцію, необхідно, щоб вона закривала і рот, і ніс. Тільки в цьому випадку вона буде затримувати крапельки рідини, що вилітають при пчиханні, розмові і кашлі.

Всупереч поширеній думці, маска, надіта на здорову людину, не виконує роль фільтра, що затримує віруси (для цього вона недостатньо герметична), а запобігає випадковому контакту рук людини з ротом і носом, знижуючи ризик контактного шляху передачі інфекції.

Використання симптоматичних препаратів, що знижують пчихання, може також знизити поширення інфекції хворою людиною. Тим не менш, це не виключає інших запобіжних заходів — їх потрібно дотримуватися обов’язково.

Для запобігання висихання слизових рекомендується зволоження повітря описаними вище способами і також — застосування сольових спреїв. Для того, щоб знизити ризик вдихання заражених частинок пилу слід проводити вологе прибирання. З цією ж метою можна проводити кварцування (опромінення ультрафіолетової лампою) повітря в приміщеннях. Режим кварцування залежить від моделі застосовуваної ультрафіолетофой лампи. Важливо пам’ятати, що під час цієї процедури людина не повинна перебувати в кімнаті і в жодному разі не дивитися на кварцову лампу, оскільки це може викликати серйозне пошкодження сітківки ока, навіть до сліпоти.

Провітрювання приміщень (з обов’язковим зволоженням) знизить концентрацію вірусу в замкнутих просторах.

Індивідуально слід уникати рукостискань, скоротити до мінімуму перебування в громадському транспорті або в місцях великих скупчень людей. Як можна частіше мити руки. Уникати торкання руками очей, носа і рота.

Всі засоби медикаментозної профілактики, на жаль, не мають доведеного ефекту. Виняток становить озельтамівір, який, однак, запобігає захворюванню тільки лише вірусом грипу.

Тим не менше, використовуючи всі перераховані вище методи, можна значно знизити ризик захворювання на ГРВІ.

Резюме

Профілактика ГРВІ:

  1. Захисна маска — в першу чергу, на хвору людину. Правильно надіта!
  2. Зволоження повітря
  3. Зволоження слизової носа
  4. Вологе прибирання приміщень
  5. Кварцування повітря в приміщенні
  6. Провітрювання приміщень (з наступним зволоженням повітря)
  7. Уникати рукостискань, не торкатися руками очей, носа, рота
  8. Як можна частіше мити руки з милом

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни, їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.
У наш час відомо більше двох десятків вітамінів. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, В та групи В (ВІ, В2, В6, В12 РР).
Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну В може призвести дитину до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з'являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Рахіт нерідко починається вже з першого року життя, але може виявитися і пізніше. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється.
Рахіт можливо і потрібно попередити, для цього необхідно забезпечити дитині повноцінне харчування і систематичну консультацію педіатра. Враховуючи, що в осінньо-зимовий період можливість захворювання рахітом збільшується, у цей час особливо важливим для малюка є достатня для нормального розвитку кількість вітаміну В.
Джерелом вітаміну В служать риб'ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Слід зазначити, що надмірне і надто довге застосування цього вітаміну також призводить до хворобливих явищ: дитина втрачає апетит, у неї з'являється кволість, нудота, в кістках відкладається велика кількість вапна, що порушує обмін речовин.
Вітамін Е активізує діяльність м'язів. Він міститься в рослинних оліях (особливо соняшниковій), молоці, яєчному жовтку.
Систематично надходити з їжею до організму дитини має і вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до різноманітних захворювань.
Будь-яка хвороба підвищує потребу організму у вітаміні С. Ягоди, фрукти, овочі — основні джерела цього вітаміну. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо). Багатими на зазначений вітамін є також фруктово-ягідні рослини: шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, а також цитрусові культури (мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут). В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.
Установлено, що, наприклад, чорна смородина містить в 30, а сушена шипшина в 150 разів більше вітаміну С, ніж картопля.
Слід зауважити, що різноманітна кулінарна обробка призводить до тієї чи іншої втрати вітаміну С. Сприяє зниженню вмісту аскорбінової кислоти також подрібнення овочів та їх тривала термообробка (наприклад, варіння). Так, варіння неочищених картоплин, занурених в гарячу воду, практично не впливає на втрату вітаміну С. Якщо ж картоплини занурити в холодну воду, а потім варити, то в результаті 25 % вітаміну втрачається. Під час варіння дрібно нарізаної картоплі в супі втрачається близько 50 % вітаміну С, а при приготуванні картопляних котлет ще більше — 93-95 %.
Наслідком нестачі інших важливих вітамінів є також розвиток хворобливих станів дітей.
З метою профілактики такого явища слід забезпечити різноманітне, повноцінне та збалансоване харчування дитини.
Вітаміни групи В (ВІ, В2, В6, ВІ2, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи, надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м'ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.
Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору.
Джерелом вітаміну А служать печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі людини перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, абрикоси, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.
Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні, особливо дитячому, організму. Вітаміни також корисні для малят із зниженим імунітетом, під час хвороб та для їх профілактики.
В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.
Компоненти харчування.
Харчові джерела вітамінів та мінеральних речовин.
Біотин - Печінка, яєчний жовток, овес, овочі, горіхи, пророщене зерно
Вітамін А (ретинол) - Риб’ячий жир, печінка, нирки, молоко, масло, сир, яйця, маргарин, зелені листкові овочі, жовті та червоні фрукти й овочі (зокрема абрикоси, морква, помідори)
Вітамін В1 (тіамін) - Свинина, бекон, печінка, нирки, продукти із цілого зерна, дріжджі, соя, риба, зелені овочі (зокрема горошок), картопля
Вітамін В12 (ціанкобаламін) - Печінка, м’ясо, яйця, дріжджовий екстракт, молочні продукти, риба. У рослинній їжі відсутній
Вітамін В2 (рибофлавін) - Клітковина, печінка, дріжджі, зернові зародки, м’ясо, соя, яйця, овочі, горіхи, молочні продукти (зокрема сир)
Вітамін В3 (ніацин) - Печінка, пісне м’ясо, продукти із цілого зерна, овочі (зелений перець, горошок, картопля тощо), риба, дріжджі, арахіс, сир, яйця
Вітамін В5 (пантотенова кислота) - Більшість продуктів, як-от: м’ясо, зернові продукти (зокрема з висівками, темний рис), овочі, дріжджі, яйця, горіхи
Вітамін В6 (піридоксин) - М’ясо, яйця, риба, хліб, зелені овочі (зокрема капуста), дріжджі, пророщене зерно та продукти з борошна з висівками, молоко
Вітамін Д (кальциферол) - Масло, маргарин, яйця, риб’ячий жир, жирна риба
Вітамін Е (токоферол) - Насіння, зелені листкові овочі, горіхи, хліб із висівками, маргарин, крупи, яєчний жовток, рослинна олія, пророщене зерно
Вітамін К - Зелені овочі, соя, печінка, рослинна олія, крупи, фрукти, горіхи
Вітамін С (аскорбінова кислота) - Чорна смородина, шипшина, солодкий перець, апельсини, лимони, помідори
Залізо - М’ясо, печінка, нирки, яйця, квасоля, сочевиця, шпинат, курага, дріжджі, інжир, чорнослив, крупи, горіхи, какао, патока
Йод - Морепродукти, печінка тріски, фрукти, овочі. Йодовані добавки містяться також у деяких сортах кухонної солі
Калій - Крупи, фрукти і фруктові соки, овочі, горіхи, м’ясо
Кальцій - Молоко, йогурт, сир, м’ясо, крупи (зокрема вівсяна), риба (зокрема сардини), зелені овочі (крес-салат, шпинат тощо), кунжут, горіхи
Лецитин (холін та інозитол) - Яєчний жовток, печінка, нирки, продукти із цілого зерна, овес, горох і боби, горіхи, пророщене зерно
Магній - Зелені овочі (крім шпинату), хліб, молоко, яйця, арахіс, соя, кунжут, ціле зерно
Марганець - Листкові овочі, боби, горох, ананаси, продукти із цілого зерна, яєчний жовток, горіхи, насіння, чай, кава
Мідь - Зелені овочі, печінка, молюски, продукти із цілого зерна, сухофрукти, миндаль
Сірка - Яйця, м’ясо, риба, молоко, крупи. Міститься у всіх білках
Фолієва кислота - Печінка, зелені овочі, бобові, хліб, банани, продукти із цілого зерна, дріжджі
Фтор - Чай, морська риба
Цинк - М’ясо, продукти із цілого зерна, бобові
У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис, гречана та вівсяна каші, біле куряче й індиче м'ясо, риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.
І звісно ж, не можна забувати про овочі і фрукти. Холодної пори найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. Його у великій кількості містять петрушка, солодкий болгарський перець , брюссельська, цвітна, білоголова капусти та шпинат.
Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго. Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ків

СЛАЙД-ШОУ

ВІДЕО

Пров. Приютський,1

Просмотреть увеличенную карту

ОФІЦІЙНІ САЙТИ








Офіційний сайт м. Ужгорода та Ужгородської міської ради








Друзі сайту
Всеукраїнський розвивально-пізнавальний журнал для дітей ЖИРАФА РАФА

Каталог детсадов Украины: отзывы родителей, полезные статьи о дошкольном воспитании, рекомендации психологов

ДИВОСВІТ

ДНЗ №18

ДНЗ №19



ЗОШ №5

ГІМНАЗІЯ




ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД №2
м.Ужгород, пров. Приютський, 1, тел. +38 (03122)3-31-73, e-mail. marijadnz2@ukr.net

Адміністратор сайту: вихователь ДНЗ №2 Хміль О.А.